Я вишиваю зорями рушник –

Мереживо стелю поміж світами,

Яскравими червоними нитками

Я вишиваю зоряний квітник.

Я вишиваю золотом слова

На небі чистому і ніжно-голубому,

Аби їх хтось молитвою назвав –

Молитвою до Всеблагого Бога.

 

Я килимами ляжу крізь блакить,

Веселкою барвистою я стану –

Аби Ти крізь розхристані тумани

Зійшов на землю, Боже, хоч на мить.

 

 

Лілеї

Чарівні, ніжні

білі пелюстки

Розкрилися уранці

над водою.

Немов  маленькі

ангели вони -

Присіли під

зеленою вербою.

Зарожевів край неба

в далині,

Туман став розсіватися

в долині.

І над розкішною,

високою травою -

Духмяні пахощі

і чари медостою.

 

Алёна Сергиенко

г. Запорожье

/опубликовано: "Махаон", вып. 1, 2008 г./

* * *

Я життя малюватиму пензлем,

Дивний світ з оксамиту зліплю.

Все зігріти так хочеться серцем,

Та неначе в вогні вся горю…

Небо плаче гіркими сльозами,

Вітер пестить долоню мою…

Сонце трепетно мліє вустами,

Не пускає вечірню зорю…