Митцю, зажди, ти Бога копіюєш...                                               
Твої творіння — дзеркало чудес
Природних, на папері ти малюєш,
Його полотна — клаптики небес.

Ширяєш понад хмарами, шукаєш
Дива, котрі ніким не знані ще,
Бешкетних, полохливих муз лякаєш,
Що пурхають в веселці під дощем.

Ти хочеш дотягнутися до зірки
І викрасти у місяця сопілку.
Дивись, щоб не розтав на крилах віск.

Якщо ж колись Пегаса осідлаєш
І на Парнасі рози насаджаєш —
То пам’ятай: ти — божий пародист.