Люди — шлунки

Болото нас засмокче поступово.  
Спочатку — слово. Зникне віще слово,    
А там, гляди, засмокчеться й душа;          
Й не до моралі вже, й не до вірша. Ша!

— А завтра — завтра... Їстоньки сьогодні!.. —

Постали привиди з безодні —
Страшні потвори — люди-шлунки.

І методично — телепузиків повтори —
Вбивають наші душі ці потвори.                 
І ось уже цинізм дійшов до грації...             
Що скажемо на божій атестації?

— Привіт, яничари! На Януса чари
Піддалися, дітки? А хто ви? А звідки?
— Це внуки наші — наші судді й свідки...

— На свій безмежний шлунок
Сопів з усіх форсунок!
— А передав нам що?.. — Болото!
Душа не вийшла на роботу.

— Сьогодні — це сьогодні:
завтра чим засвітить? —

— Чорнобилем душевним час нас мітить.
— Яке там завтра?! Виживи в сьогодні!.. —
Ті ж люди-шлунки, привиди з безодні.


Сюди! —
Копійка шрами залишає, не сліди...   
Який нещадний бездуховності бетон! —
2010, Херсон.

Ясинувата («Я, сину, вата…»)

...Ясинувата...

Пітьма патлата
На місто впала;
Біля вокзала
Неон палає;
Хто зустрічає?..

Синочка — мати...

В селянській хаті
Столи накриті,
Поли помиті;
Село вже знає,
І все чекає:
«Яка щаслива —
Діждалась сина!»

...Пітьма патлата...

Забрала шахта
(Три роки) мужа;
Й сама нездужа;
І у тривозі:
«Не платять й досі...»

— Ти як тут, мамо?

— Що люди — маю...
Ми ж — не міністри!..
Тобі поїсти
Столи накриті;
Столи накриті,
Поли помиті...

...Дитинства миті

Спливли у сина:
«Ой, мамо, сива!..»;
Обніме, стане:
«А не востаннє?..»

Світи забрали
(Хіба питали?)
Від хати й поля
На кращу долю —
Весь вік блукати...
А мати, мати —
Свята Марія!..

...Он, майоріє

Дитинства хата;
Дитинства хата —
Бросова хата —
Наче розплата!!!

— Та все в порядку —
Зібрала грядку;
Живу в достатку;
Ось і криниця
(Писав же — сниться);
Вода, напийся;
Ще до вокзала
Тобі набрала...

...У хаті — свічка;

Ще світить пічка —
Зварила курку;
— Знімай вже куртку —
Твоя сторонка!..
...Це самогонка —
Пом’янем батька...
Вже не багацько
Нас у селі...
...А як малі?..
...Дровець підкину —
Забула, сину...
— Я піду, мамо!
— Та їх там мало —
Всі забирай!..
...Селянський рай...

Селянський рай?!

А ти в раю
Пожив би
В хаті на краю;
Відірваним від світу;
Десь у містах
Учені діти;
Онуки й діти;
Одна-однісінька —
І темінь...

— Ти, мамо, кремінь!

— Ти, мамо, кремінь...
— Який там кремінь,
Винувата, —
Я, сину, вата;
Я, сину, вата...

...Ясинувата...

...Пітьма патлата
На місто впала;
Біля вокзала
Неон палає;
Хто проводжає?..

Синочка — мати...

...Ясинувата...
«Я, сину, вата...»;
«Я, сину, вата...»