Ніч-циганка

Ніч-циганка землю вкрила
Синьо-чорним покривалом,
Свічі-зорі засвітила
Чарівним своїм кресалом.

Поміж кленів коло річки,
Наче мариво-оману,
Натрусила, чарівничка,
Клапті сивого туману.

Трави росами умила
Й, наче та дбайлива мати,
Соловейка попросила
Пісню лукам заспівати.

Наша славна чарівниця
Чари сну у світ наслала,
Щоб заморена землиця
До світанку спочивала.

* * *
Намалюй мені море синє,
В синім морі — біле вітрило,
Хай над хвилями чайка лине,
А над ними щоб сонце світило.
Щоб по небу барашки-хмари
Пропливали рожево-сині,
Буревісники щоб хапали
Корм-добичу в морській пучині.
Межи хвилі дельфіна спину
Намалюй мені, друже милий,
Щоб підстрибував він без упину,
Безтурботний і щасливий.
Намалюй мені синє море,
Намалюй його так, як зможеш,
На моє хай не буде схоже —
Намалюй так, як сам захочеш.

* * *
Стало сумно мені,
Серце туга здавила,
І в задумних очах
Згас веселий вогонь.
Осінь жовтим листом
Землю зморену вкрила
І розлуку змела
Із холодних долонь.

Не твоя й не моя
В тім вина, моя мила,
Що осіння журба
І осіння печаль
Два струмки наших доль
Навіки розлучила
І любов віднесла
У незвідану даль.

Не твоя й не моя
В тім вина, моя мила,
А журливих вітрів
І холодних дощів,
Що в коханні палкім
Почуття наші зтліли,
Не доживши до цих
Листопадових днів.